«Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим» (Лк 1,41).

Відразу після Благовіщення Марія прийшла провідати свою своячку Єлисавету, яка вже півроку була вагітна Іоанном. Єлисавета не знала, що в утробі Богородиці був Духом Святим зачатий Ісус. Однак піврічний Іоанн впізнав Христа тим же Духом Святим та сповістив про це, як умів, матері. Так він виголосив своє перше маленьке пророцтво про майбутнє народження Спасителя у світ.

Історія нічого не говорить про те, чи бачились Єлисавета з Марією потім, чи ні. Однак Іоанн точно не зустрічався з Ісусом, поки Той не прийшов до нього хреститися в Йордані. Не знайомий з Христом особисто, він удруге впізнав Його Духом Святим: «І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий злинув на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Тебе!» (Лк 3, 21-22).

Цю зустріч Церква назвала Богоявленням – Отець і Син зустрілися в Дусі Святому з людиною на Йордані. Таким чином сповнилась тайна Царства Небесного – Церкви Святої. Замість Йорданських вод для сповіщення цієї Тайни Господь в Церкві користується водою хрещення, вином і хлібом Причастя. Благодать Божа, як голуб. з легкістю почиває у доброму серці. Злої, хоч і благочестивої людини, яка лукаво користується Дарами Церкви, Дух Святий боїться і від неї втікає.

Кожній людині, яка з вірою споживає Тайни Христові, Господь відкриває навіть більше, ніж відкрив Іоанну: «Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!» (Мф 11,11).

Христос і пророки

Церква іменує Іоанна Хрестителя Пророком і Предтечою.

Довгий час Ізраїлем керував сам Господь, обираючи на це служіння патріархів та суддів. З часом іудеї захотіли, щоб ними, як у язичників, керували царі. Принцип деспотичної влади змінив вільну покору моральному авторитету святих людей.

Інститут пророків з’явився у єврейській історії за часів появи та панування в Ізраїлі царської влади. Пророки стали своєрідною Божественною уздою для свавільних володарів Юдеї. Вони не були оракулами, що віщували майбутнє, а радше совістю Ізраїлю, живими свідками живого Бога серед людей: «Бо не чинить нічого Господь Бог, не повідавши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам» (Амос 3,7).

Всі пророки були певною мірою й предтечами. З грецької мови слово «предтеча» означає не тільки «того, хто комусь передує», але й ту людину, яка своїм чистим життям показує приклад для інших.

Разом зі згасанням царських династій майже повністю припинилося пророче служіння. До днів Іоанна Хрестителя пророків в Ізраїлі не було вже декілька століть. Поява Пророка Іоанна біля Йордану стала знаменням того, що незабаром має з’явитися цар Ізраїлю - Месія: «Бо він той, що про нього сказав був Ісая пророк, промовляючи: Голос того, хто кличе: В пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» (Мф 3,3). «Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі» (Лк 3, 5).

Це цитоване євангелістами пророцтво стосувалося благочестивого царя Єзекії. Через Ісаю до нього звернувся Господь із словом перестороги. Цар послухав пророка і зрікся своєї гордині та свавілля. Тоді Господь змінив рішення про його покарання і милував царя. Лише щире каяття відкриває Богу дорогу до серця людського через пустелю зневіри, гори гордині та долини відчаю.

Люди стрімко мчали до новоявленого Пророка Іоанна каятися, аби не потрапити в немилість до прийдешнього царя: «Роде зміїний, хто навчив вас тікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння» (Лк 3, 7). Згідно з релігійними приписами Тори, каяття душі супроводжувалося ритуальним омиванням тіла: «Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене, що Йому розв'язати ремінця від Його взуття я негідний, Він христитиме вас Святим Духом й вгнем!» (Лк 3, 7-16).

Пророк Іоанн жив самітником в Йорданській пустелі. Там знаходила собі притулок та їжу більшість злиденного населення Ізраїлю. Іоанн не міг не перетинатися з цими людьми, ось тому він добре знав про їх біди та проблеми: «А люди питали його й говорили: Що ж нам робити? І сказав він у відповідь їм: У кого дві сорочки, нехай дасть немаючому; а хто має поживу, нехай робить так само. І приходили й митники, щоб христитись від нього, і питали його: Учителю, що ми маємо робити? А він їм казав: Не стягайте нічого над те, що вам звелено. Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю» (Лк 3, 10-14).

Пророк Нового Завіту

Для чого потрібен був пророк у євангельській історії? Адже Той Бог, Який раніше посилав пророків звіщати людям Свою волю, тепер втілився Сам. Чому Господу, що «навчав їх, як можновладний» (Мф 7,29), конче необхідно було делегувати Предтечу, щоб той підготував народ до Його проповіді?

Ісус не відповідав уявленням людей ні про Бога, ні про Царя, ні про пророка. Іоанн же і за зовнішністю, і за духом був істинним пророком Ізраїлю: «Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має. Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами» (Мф 11, 7).

Спосіб життя та натхненна Духом Божим проповідь Іоанна привертали до себе багатьох послідовників. Але не всі вони захотіли йти за Христом. Предтеча зрікся «шарму духовного авторитету» і схилив голову перед «ласуном і п’яницею». Коли Ісус прийшов до Іоанна хреститися, то «перешкоджав він Йому й говорив: Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене? А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду» (Мф 3, 15).

Першими апостолами Ісуса були лиш деякі найбільш віддані учні Предтечі. Вони пішли за Ісусом після того, як Іоанн Хреститель вказав на Месію: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ін 1, 29).

Іоанн, Предтеча Господній, на відміну від великих пророків Ізраїлю «жодного чуда не вчинив» (Ін 10, 41). Він був проповідником Христа, Який творив багато чудес, аби привернути увагу гордої людини до Свого смиренного Слова. Іоанн був Предтечею Бога-Любові. Заради любові до Бога та людей він пішов за Христом на свою Голгофу.

«Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродіаду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею» (Мф 6,17). Іоанн не дорікав Пилипу за те, він що одружився зі своєю племінницею. Він викривав гріх саме Ірода Антипи. Вочевидь тому, що у цієї розбещеної людини ще лишалося добре серце: «Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки» (Мр 6, 20).

Ірод був м’якосердою та слабкодухою людиною. Він любив Іоанна, тому що у його правдивих словах була Божа благодать, яка тішила душу більше ніж лукаві лестощі його підлеглих. Правда, сказана з любов’ю зцілює серце людське. І навпаки, правда без любові – то страшна зброя диявола в людських устах.

Ірод вбив Іоанна, спонуканий до того своєю жорстокою дружиною Іродіадою. Так кожна людина якоюсь мірою швидко спокушається лукавством, як Ірод, і падає. Та Євангеліє - це блага вістка про те, що Господь нас милує і прощає. Що всі ми великі і маленькі люди рівні перед Ним.

Коли у Ісуса після смерті Іоанна Хрестителя запитували про нього, Він говорив: «Від днів же Іанна Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, досягають його. Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували. Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти» (Мф 11, 12-14).

У юдеїв було переконання, що згідно з пророцтвом пророка Малахії перед воцарінням істинного царя Ізраїлю має прийти такий потужний пророк, як Ілля. Дехто з християн досі очікує з’явлення Ілі перед кінцем світу, як юдеї свого Месії. Не дивлячись на те, що Ілля м’ясо їв, а Іоанн споживав лиш мед та акриди, один Дух у них обох жив. Ті, хто вживає зусиль, можуть так само в цьому Дусі жити. Про це й засвідчив Господь.

Церква разом із Христом також свідчить, що Царство Боже – то Царство Духа Святого у Церкві Христовій. Цього Царства очікував Ілля і всі пророки Ізраїлю та мудреці всього світу; це Царство на власні очі побачив Іоанн Предтеча; це Царство може мати кожен християнин у своєму серці: «Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть… Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона! 42 Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!» (Мф 12 39-41).