Цієї весняної суботи діти із гематології та хірургії Львова створювали веселі рукавички, і проявили креативність не лише у їхньому оформленні, а й пошуку призначення цих виробів: комусь вона стане незамінним «помічником» на кухні, для когось – першим кроком для ляльково-театральних починань, інший же просто воліє повісити її на стіні, аби вона прикрасила його палату, хтось створив рукавичку для того аби … розпороти її:). І це ще не повний перелік ідей  від дітей та їхніх батьків. Для її виготовлення нам стали у пригоді фетр, пластмасові голочки, нитка та двосторонній скотч:).

Отже, розпочнемо статтю описом робіт діток із гематології.

Кого ми бачимо на фото? Настіньку Садуру, бадьору, енергійну та жартівливу. Саме із таким позитивним налаштуванням дівчинка повернулась опісля тривалих «домашніх канікул». Вірним помічником у роботі став, як це традиційно повелось, її тато. Вони працювали дуже експресивно та до всього ставились із гумором. Наприклад, Настя знайшовши на столі клаптик тканини невизначеної форми, вирішила, що це буде кишенька киці. Звісно ж, це аморфне доповнення тато ліквідував та запропонував іншу ідею:). І у такому ж дусі проходило усе заняття.

«Ого!» Це перше, що спало на думку, коли ми побачили творіння Максимчика та його мами. Гублюсь й не знаю з чого почати деферамби їхній роботі! Вона наповнена безліччю цікавих деталей та гармонійним поєднанням кольорів. Це неповторна рукавичка! 

Дмитрик Піхович  дуже швидко впорався із виготовленням тваринки. І все не спроста, а щоб негайно розпороти та розібрати її. Впевнені, що це завдання хлопчик виконав досконало:).

А Мартуся Кода разом із мамою вирішили взяти ініціативу у свої руки і використати викрійку корівки для реалізації власної ідеї - створення ведмедика. Клешоногий вийшов дуже симпатичним, і однозначно, неабияким поціновувачем меду. Адже для повного довершення задуманого образу,творці вирізали бочечку із цим солодким делікатесом.

Цієї суботи Ванька був у своєму репертуарі – усе, що попадалось йому під руки автоматично перетворювалось на дрібненькі клаптики. Та лишень нарізанням усе не завершилось -  він навіть приймав участь у створенні рукавички, а це доволі рідкісна подія, тому що малюк дуже енергійний та любить побувати у декількох місцях водночас! Результатом заняття стала червоненька корівонька, якій Ваня не міг натішитись.

Таким Тарасика ми ще не бачили!Цей усміхнений хлопчик зазвичай був тихеньким-притихеньким. А цього заняття він вирізнився надзвичайною активністю. Навіть із повною серйозністю повчав Ваньку: «Ти що не розумієш? У моєї мами болить голова, тому будь тихіше». Ваня, звісно ж, не сильно перейнявся почутим, а ось Тарасик був гордим через свій героїчний вчинок:). Поки мама оздоблювала зшиту разом із синочком рукавичку, вони разом із вище згаданим другом бавились та шепочучись узгоджували стратегічні дії гри.

Позитивним та дуже приємним вийшло поросятко у Іринки Кархут. Протягом усього заняття юна майстриня працювала із усмішкою на обличчі, тому виріб не міг бути інакшим:).

Юля Репчак  переймалась – чи впорається вона із завданням без допомоги волонтерки Лесі, з якою вони завжди працюють у тандемі. І що Ви думаєте? Звісно ж в неї все вийшло, головне – вірити у власні сили. І ось результат її роботи – чудова синенька киця. Так і тримати!

А рукавичка Тараса, ніби «під нього» зшита:). Працювала над нею його мама, тому що хлопець був зайнятий іншою справою – допомагав Дмитрику Чучману у складанні непростого лего набору. Через що, відповідно, і Дмитрику було не до рукавички:).

Поки всі були зайняті виготовленням однієї тваринки, Дениско Курницький  вже працював над другою. Обидві - цікаві, адже є проявом їхньої фантазії. Вони створили не запропонованих персонажів, а ведмедика та жабенятка. Завдяки цьому малюк став до фотографії із високо піднятою головою! І не дарма:).

У хірургії заняття проходило не так бурхливо та більш спокійно – діток у суботу було зовсім не багато.

Незважаючи на півтемряву, якою була наповнена палата Марічки(через світлочутливу хімію), дівчинка чудово впоралась із творчим завданням. А шити при поганому освітленні, як-не-як, не найпростіша справа! У ній їй допомагали тато та волонтерка Наталя. Завдяки такій співпраці  Марічка отримала гарненьке сонячне кошенятко.

Артемчик – дуже милий та приємний хлопчик, працював на нашому творчому вперше. І було видно, що такого роду заняття у лікарні стали для нього приємним сюрпризом. Артемко гарно впорався із роботою і одразу ж поскладав лікарства у власну рукавичку. Практичний малюк:).

Кумедною вийшла рукавичка Василька. Авангардний підхід до роботи:).

І це одне заняття принесло широкі та щирі усмішки на обличчя наших діток! А це, звісно ж означає, що завдання виконано і можна із почуттям виконаного обов’язку готуватись до наступної теми. Тільки ще треба подумати до якої:).

Соломія Яким'юк