Стефа Ковальчук, мама Назара Ковальчука, очень благодарна всем людям, которые поддерживали и поддерживают ее и Назара в трудные моменты. Стефа сама написала письмо благодарности (а также стихотворение), которое я привожу ниже (потому что никто не сможет выразить словами то, что чувствует мама, когда речь идет о жизни ее сына).

«Хочу подякувати всім, хто допомогав у лікуванні мого сина Назарія. Низький уклін усім! Зокрема, пані Єлені з Києва, пані Юлії, пані Євгенії, пані Ірині та Ларисі з Києва, колегам ЦРДП Деснянського району, пані Наталі з Києва, пані Мирославі зі Львова, пані Оксані Журбі з Києва, пану Андрію, пану Володимиру, пані Марині, пану Артему, пані Катерині, отцю Ійоану, пані Татьяні. Особливо дякую працівникам МЗ №2, киянам Олександру, Світлані, Лідії, Марії, Надії, студентам економічного коледжу і всім, хто відгукнувся на наше прохання про допомогу і підтримав нас. Нехай Господь дає вам здоров’я і охороняє вас від усіх негараздів.

Мене щастя так довго шукало
Заглянуло глибоко в душу
Прокидайся, мерщій, поспішай
Творити добро я мушу.

Дарувати життя дитині,
Радіти кожній прожитій днині,
Творити добро - велика сила,
Кожна людина буде щаслива.

Повернути життя хворій людині –
Скільки сили, віри потрібно мати,
Ласкавою посмішкою дитини
Щастя зумій усім дарувати

Батька повернути в родину,
Радості в келих долити,
Крапельку крові комусь долити –
Повірте, варто для того жити!»

Юлия Ноговицына