Немного новостей о Сашеньке Монах из Черновицкой области, которая проходит лечение в Национальном институте рака.
Папа Сашеньки Монах на днях ездил в Москву и возил Сашины стекла с гистологией и блоки для уточнения диагноза, так как 3 лаборатории в Киеве поставили 3 разных диагноза, и у врачей возникли сомнения. Из Москвы уже получен ответ – Эмбриональная рабдомиосаркома. Врач сказала маме, что этот вид рабдомиосаркомы поддается немного лучше лечению. Дай-то Бог!
Большое спасибо Вите Гостевой, волонтеру из Москвы, за помощь в оформлении последнего платежа за иммуноморфологическое исследование и получении выписки из Московской клиники! (папе не пришлось ехать в Москву второй раз)
На сегодня девочка прошла уже 4-ре блока химиотерапии в институте рака. Предстоит пройти обсследование на специальном аппарате Соматом (аппарат для исследования сосудов, по словам мамы), чтобы определить нужна ли еще операция, осталось ли еще что-то, что подлежит оперативному удалению или назначат лучевую терапию – результаты покажут. К сожалению, из-за низких результатов крови, обсследование задерживается до следующей недели.
Мама Таня и папа Роман передают сердечное спасибо всем добрым людям, что поддерживают их и Сашеньку, они очень тронуты Вашим вниманием - столько звонков поступает из разных уголков Украины, много людей беспокоится об их доченьке! Спасибо ВАМ!
Ниже два трогательных стихотворения, написанных мамой Таней.
|
Донечці
Її назвали Олександра,
Що захищає всіх людей.
І як зернинка коліандра
Має свій смак й мішок ідей
Ніхто й подумати не міг,
Що станеться така пригода,
Яка повалить всіх нас з ніг,
Як в літній день страшна негода.
Покинута робота й друзі,
Батьки старенькі у недузі,
Сестричка старша в інституті –
Всі опинилися у путі.
Вже операція минула третя,
В стражданнях, болі й небутті,
Інфузомат о пів на третю –
Що ж далі у її житті?
А за вікном весняна ніч,
Дмухає вітерець весняний,
Й життя із смертю пліч о пліч –
Хто ж переможе? Хто останній?
Моя маленька, люба Олександра!
В цій боротьбі нам допоможуть всі.
Наш лікар – Ліна Вікторівна Шайда
І Бог, і люди – тут й на небесах.
Ми молимось за тебе, моя люба,
За всіх дітей, з якими поруч ти.
Ще будеш ти міцнішою за дуба,
Але віночок цей терновий треба пронести.
|
Лікарям
Люди у білих халатах
Щоранку заходять до неї.
Ідуть вони по палатах,
Мов добрі цілющі феї.
Вони посміхаються Саші,
У їхніх очах доброта,
Великі цілителі наші,
Робота Ваша свята.
Та люди трапляються різні,
Які Вас не раз обража,
Претензії ставлять різні,
Та має бути межа.
Зрозуміти, батьки, милі!
Лікарі – просто ж люди, як ми,
Роблять все, що у їхній силі,
Всі ж під Богом ходимо ми.
Вони працюють наче на війні!
Вбиваючи страшні клітини раку.
Можливо тут страшніше ще й в двійні,
Ніж в Пакистані, Закавказзі чи Іраку.
Скажіть? У їх душі не защемить?
Коли сімнадцятирічний хлопець
Без ніженьки опинився у мить.
Не станцювавши випускний свій танець.
Низький уклін Вам, чудодійні Феї,
За Вашу щирість, ніжність, співчуття.
Під ноги Вам кидаємо золоті лілеї,
Що діток наших повертаєте в життя.
|
|
Новости -> г. Киев -> О Сашеньке Монах