Я спокійна і Терпляча.
Я б хотіла знати чи є насправді
країна маленьких людей.
Я чую шепіт вітру.
Я бачу дівчину-весну.
Я хочу свою кімнату.
Я творча особистість.
Я уявляю себе з довгим-гарним волоссям.
Я відчуваю сімейну любов.
Я торкаюсь рукою свого життя.
Я турбуюсь про мир і злагоду у своїй сім’ї.
Я плачу про велику кількість бездомних дітей.
Я енергійна і водночас спокійна.
Я знаю, що в майбутньому житті буду щаслива.
Я стверджую, що добро завжди переможе зло.
Я мрію про те, що всі хвороби покинуть наш світ.
Я сподіваюсь, що всі мої мрії і задуми збудуться.
Я щедра…

Як творча особистість, за час довготривалого лікування Ліля зробила безліч виробів. Найперше приймала участь у виготовленні новорічних прикрас , а саме паперових та різнокольорових гірлянд, фонариків та сніжинок для дитячого відділення. За можливістю постійно щось малювала фарбами та виліплювала з пластиліну. Написала невеличку збірку казок. Також навчилася виготовляти та розмальовувати гіпсових ангелочків, вишивати хрестиком.
Після повернення з лікарні, не маючи можливості відвідувати школу продовжила вдома вивчати щось нове з творчого мистецтва, а саме вишивати ниткою та стрічкою, а також виготовляти корзинки за допомогою тоненьких та різнокольорових стрічок. Під час індивідуального навчання вдома вона навчилася вив’язувати гачком серветки, сумочки, гаманці та ляльковий одяг, а згодом ще й виготовляти та шити простий одяг і м’які іграшки.
В березні 2007 року приймала участь у виставці-конкурсі робіт молодих майстрів традиційного декоративно-ужиткового мистецтва та народних промислів «Краса руками молодих» Безліч виробів виготовлених в лікарні та вже вдома було реалізовано на виставках-ярмарках «Масниці 2008» та «Щедрий Миколай-2008». Знайомство з мистецтвом родом із Японії - виготовлення паперових іграшок, спонукало до написання наукової роботи на тему: «Орігамі як засіб реабілітації і оновлення змісту життя». На Всеукраїнській учнівській науково-практичній конференції «Універсіада» серед учнів-членів МАН України ця робота була відзначена «Дипломом III ступеня», що вже дає право на поза конкурсний вступ до Київського міжнародного університету.
У вересні 2008 року у складі дитячої збірної України приймала участь у II Міжнародній «Онко-олімпіаді 2008», що проходила в Варшаві. На якій не лише знайшла нових друзів та отримала безліч позитивних емоцій, а й здобула в стрибках у довжину «Срібну» медаль в скарбничку українців . В наступному році на Міжнародній молодіжній спартакіаді серед дітей-інвалідів в Польщі команда Білої Церкви за участю Лілії в спортивній естафеті завоювала нагороди найвищого ґатунку.
В навчанні Ліля також намагається досягати найвищих результатів. За чотири минулі роки відзначена «Похвальними листами» за високі досягнення, що є неоціненним прикладом серед ровесників.

От волонтеров: На форуме нас иногда спрашивают: "А есть ли дети, которые прошли 5-ти летний рубеж?" Обычно мы отвечаем: "Есть. Но о них написать не можем, т.к. 5 лет назад ассоциация только зарождалась". Мы не помогали Лиле, поскольку первые волонтеры пришли в отделение Киевской областной, только через год после окончания лечения. Но тем не менее семья Сидоренко благодарна врачам детского отделения Киевской областной, в первую очередь конечно же своему лечащему врачу, Елене Николаевне. Благодарны людям которые откликались на их просьбы, когда Михаилу, папе девочки, приходилось быть папой, кормильцем семьи и волонтером. Кстати Михаил уже долгое время является постоянным донором крови в Институте Рака.

В свою очередь мы, врачи и волонтеры, очередь благодарны дружной семье Сидоренко, которые своим примером показывают казалось бы простую мысль: "Рак излечим! И жизнь продолжается!" Мы гордимся Лилей, девочкой которая не сломалась, и которая в свои 14 лет предствляет нашу страну на международной арене и хотим пожелать ей здоровья, дальнейших успехов в покорении новых вершин. Вам, уважаемые читатели мы предлагаем посмотреть некоторые моменты из насыщенной и увлекательной жизни девочки.

МБФ "Дар Надежды"