Цього дня, 25 червня, періщив дощ навтіху зів'ялим деревам та квітам.
У київському дитячому відділенні Інституту нейрохірургії ім. Ромоданова стояла тиша - була післяобідня година і дітлахи з своїми матусями поховалися по своїх палатах. У вікно тарабанив дощ, було хмарно та сумно - не було ніяких розваг.
Софійка у своїй палаті спостерігала за тим, як котяться одна за одною краплі дощу по віконному склу...
Раптово хтось тихенько постукав у двері.
- Заходьте! Можна! - озвалася дівчинка.
Двері відкрились і до палати зайшла пані Тетяна, привітна жінка в окулярах та яскравій червоній сукні.
- Доброго дня! Агов, дітлахи! Гайда з нами робити равликів! - і пані Тетяна рукою махнула у напрямку коридору. - Буде весело!
- Равликів? - здивувалась Софійка.
- З чого? У нас же нічого з собою нема! – розгублено додала мама дівчинки.
- З дитячих шкарпеток! У нас все з собою! Ходімо! Я всіх навчу! - кликала за собою пані Тетяна і пішла коридором до інших палат, запрошуючи діточок та їх батьків до вітальні.

За п'ять хвилин кімната-вітальня абсолютно змінилася. У центрі стояв стіл, завалений різнокольровими заготовками, зробленими з дитячих новеньких шкарпеток, різноманітними стрічками, мотками ниток, голок та ножиць, горою білосніжного сінтапону. Кімната наповнилася сміхом та метушнею - усі почали розбирати робочі матеріали. Головне - це підібрати найкращий колір для свого равлика!

І закипіла робота! Усі, уважно спостерігаючи за рухами та діями пані Тетяни, старанно наповнювали кольорові заготовки сінтапоном, потім старанно зашивали ниткою з голкою тільця своїх майбутніх друзів, робили очі з масіпусіньких бісеринок.  

Після цього кожен творець іграшки мав обрати колір волосся та капелюшка для свого равлика. Усі допомагали один одному: хто тримав нитки, хто різав ножицями, кожен ділився своїм досвідом. Увесь час в кімнаті лунав чийсь сміх та жвава бесіда. Усі дітлахи посміхались та з задоволенням активно допомагали своїм матусям у створенні нової іграшки. Навколо столу зібралося багато кого з медперсоналу, вони теж зацікавились рецептом створення равлика з дитячих шкарпеток.

І ось останній штрих – яскравою стрічкою потрібно зв’язати равлика з його хатинкою та почепити капелюшка! Готово! І ось за якусь годину на світ народилися десь зо два десятки чарівних красунь- равликів! 

Ви б бачили усміхнені та задоволені обличчя усіх матусь та їх дітей! Кожен з задоволенням позував на фотокамеру з своїм творінням, кольоровим новим другом - м’яким та ніжним равликом!

Дітлахи ніжно тримали у руках своїх нових друзів, з посмішкою пригортали до своїх грудей, на ходу придумували равликам імена та поспішали до своїх палат. Адже неодмінно потрібно поселити нову іграшку поряд з своєю подушкою!

У вітальну привезли самого маленького – двомісячного Нікіту. Поряд з ним у колисці вже лежала бузкового кольору гарненька новонароджена іграшка-равлик. Нікіта уважно роздивлявся свою нову цяцю и посміхався...
А усі ми, дорослі, спостерігаючи за всім цим дійством, упевнені у тому, що кожен равлик приніс кожній дитині та її матусі радість та сподівання на близьке одужання! Хай Бог помагає!

Волонтери Інституту нейрохірургії