На час нашого карантину ми вирішили все ж таки утриматись від проведення творчих занять в лікарні. Надто вже всі були налякані – і лікарі, і батьки, і ми, волонтери, аби ризикувати безпекою наших діток. Тому ми просто передавали у відділення матеріали для творчих занять (пластилін, вітражні фарби, папір для витинанок та інше), аби діти з батьками могли попрацювати самостійно, в палатах. І от щойно минулого тижня, коли офіційно закінчився карантин, в відділення прийшли волонтери. Цього разу ми разом з дітками вчилися техніці малюнку кольоровою пастеллю на темному фоні.

Така пастель подібна до крейди, але дещо м’якша і приємніша на дотик, а різноманіття різних відтінків і кольорів просто вражає.
Більшість дітей, на жаль, не змогла прийти у їдальню на заняття: у декого були занадто погані показники, дехто просто вирішив перестрахуватися і займався в палаті з батьками… Так чи інакше, всі залишились задоволеними – а це головне.
Завзято, від початку і до кінця провів з нами заняття Андрійко – майстер на всі руки, народний умілець і просто душа компанії. Він завжди вносить в наші заняття якийсь особливий вогник, запалюючи усіх і надихаючи на експерименти. На жаль, кілька останніх наших занять Андрій провів у палаті через погане самопочуття і дуже цим був пригнічений, тому можете собі уявити його радість, коли він знову зміг провести з нами повноцінне заняття.
От така фантастична золота рибка вийшла в Андрійка:

Опісля, хлопчина взявся ще й до виготовлення паперових сніжинок, і наробив їх цілу колекцію:

А потім знову повернувся до малювання. Отак плідно, майже по-стаханівськи минуло наше заняття. :) Багато малюнків залишилось в палатах, і нам не вдалося їх сфотографувати, але ми чомусь переконані, що вони такі ж світлі і радісні, як ті Андрійкові.
… Несміливими лініями торкається пастель чорного тла. Повільно, але усе дедалі впевненіше вноситься яскраве світло барв у темряву аркуша. Ще один штрих, ще один порух дрібоньких пальців, ще одна пелюстка в квітки – і чорного фону залишається усе менше. Хай так розмальовується і ваше життя, діти. А ми в цьому спробуємо вам допомагати…
 

Марина Верхогляд