Ви, мабуть, бачили в іграшкових магазинах „Царапки” – дитячі набори для створення гравюр. Суть їх така: спеціальною ручкою-гравером дитина видряпує верхній шар спеціальної алюмінієвої пластини, на яку нанесено малюнок, і отримує чорно-білу картину, подібну на гравюру. Ідея таких дряпальних картин нам дуже сподобалась, і цієї суботи ми вирішили подряпати такі картини у лікарні. От тільки замість готових дряпалок ми взяли цупкий папір, свічки, олійну пастель і гуаш. Роль граверів зіграли непишучі ручки і гостро наточені олівці. Спочатку ми щедро натирали папір свічками і пастеллю (хто собі що більше вподобав), а далі не менш щедро покривали оцей увесь аркуш гуашшю. Дехто взагалі не шкодував фарби – ні для картини, ні для себе :

Завдяки нижньому маслянистому шарові гуаш застигала на аркуші, не просочуючись у папір, а тому після висихання її можна було без проблем здряпувати, „малюючи” картину.
Дітки не одразу зметикували, яким має бути кінцевий результат їхньої творчості, але всі малювали з величезним зацікавленням, і врешті усіх картини вийшли просто чудові!!! У відділенні хірургії дует маленького Сашка і його мегатворчої мами створив аж дві картини: на одній зображений величний корабель з гордою назвою „Олександр”, і на іншій – Сашко на своїй дачі : З певних причин Сашко з мамою не хотіли фотографуватись, але зате фото їхніх робіт ми маємо:

От такою вийшла наша спільна картина:

Тут кожен приклався до роботи: хтось натирав папір свічкою, хтось заливав гуашшю, хтось дряпав. Використання свічки і чорної гуаші дало чітке контрасне зображення, і навіть додало якоїсь таємничості нашій картині Цікавим вийшов і експеримент з натирання олійними пастельками. Тоді малюнок виходив кольоровий, як от наприклад оця „Сова під квіточкою”:

У відділенні гематології хлопці вишкрябували автомобілі і пейзажі:

А Юля (до речі, єдина дівчинка на занятті в гематології) - квіти і пташки

Загалом дітям дуже сподобалося таке незвичне заняття, і вони самі висловили побажання, аби волонтери приходили не до обіду, а після, і залишалися не лише на кілька годин, а аж до ночі

Марина Верхогляд