19 листопада 2008 року в мене народився син, якого ми з чоловіком назвали Денис-Михайло. Ми немогли нарадуватися цим великим щастям. Але радість не тривала довго, через те, що Дениско важко захворів. Вперше недуга прийшла коли йому було всього 1 місяць і 25 днів. Ми звернулися до лікарів із скаргами на постійний плач, хлопчик відкашлював кров'ю. У районній лікарні нас обстежили і відразу направили в областну лікарню. Після обстеження в ОДКЛ різними спеціалістами нам поставили діагноз - гідроцифальний синдром. У нас було довге і тривале лікування. У 5 місяців Денисик знову захворів, на цей раз важкою інфекцією - цитробактер, яку було дуже важко вивести з організму дитини. Вона поверталась декілька разів. Через пару місяців ми знову захворіли, і нас знову направили на стаціонар з діагнозом - пневмонія. Лікувались недовго, лікування закінчили успішно і нас відпустили до дому.
Дениско дуже швидко почав розвиватися. В 11 місяців він почав ходити. До 1 року у нього вже було 16 зубчиків. Він все гарно розумів і вже почав вимовляти різні склади. Але, недовго ми раділи щастю. Коли Денискові виповнився рік і чотири місяці, у той же день, у нього піднялась температура до 39,5. Два дні ми збивали температуру вдома. Побачивши, що невзмозі нічого зробити ми поїхали до районої лікарні.Тут його обстежили і поставили діагноз - гострий бронхіт і ларенгіт. Лікували два тижні, але ніякого
результату не було. Нас направили в обласну лікарню в Івано-Франківськ. До 16 березня у нас лікували бронхіт, але температура постійно трималась, безперервний кашель, який продовжується до сьогодні.
16 березня я попросила лікаря, щоб нас відпустили хоча б на один тиждень додому, через те, що у Дениска повипрівало все тіло. Коли я знімала памперс, він відривася разом зі шкірою із сідниць, ніжок. Нас відпустили, при умові, що ми продовжимо лікування вдома. Перед відїздом додому у хлопчика взяли загальний аналіз крові. Ми приїхали додому, а вже наступного дня до нас прийшов фельшер і сказав, що  зроблений аналіз крові є дуже поганим. Коли ми повернулися до лікарні, наш лікар сказав, щоб ми були готовими до найгіршого, що у нас є підозра на лейкоз. Ми були в розпачі. Сподівалися, що це є помилка, але в Києві діагноз підтвердили.  Після пройденого обстеження у Дениска окрім важкої форми гострого Т-клітинного лейкозу виявили збільшення печінки, селезінки, рідину в сердечку, по всьому тілу були збільшені лімфовузли.
 
Лікарі дуже хвилюються за стан хлопчика, кажуть, що боряться за кожні 5 хвилин Денисикового життя. Нам зараз дуже важко через те, що хлопчик є дуже активною дитиною, а нам не можна виходити навіть в коридор лікарни, щоб не набратися нової інфекції, не кажучи про вулицю.

Нашій родині не вистачає коштів на Денискове лікування. Усі заощадження нашої родини вичерпано, оскільки ми лікуємо сина від народження.
Дуже прошу, допоможіть нам в лікуванні нашої єдиної дитини.