Рассылка от партнеров

 

…Перший раз я просто не знаю що написати, я не знаю як попросити допомоги знаючи що війна…

Одне знаю напевно… Життя продовжується…

 

Життя без бабусі…

Ромчик питає за неї, ,тільки тоді мабуть як в нього стирається пам'ять в голівці за весь останній час,а весь інший час думаю він переносить цю трагедію десь глибоко в собі.

Мені важко зрозуміти чому та як,а як йому навіть не уявляю… вони постійно разом були з народження,бабуся ближче була ніж всі.. .Говорить Віта!

 

 

За майже півтора року без бабусі Ромка ще більше став закритим, мовчазним. Мало що розуміє.. він і так як та рослинка…його нічим не порадуєш...ні розмовою,ні іграшками,ні добриками…без емоції.

 

Раніше я особисто могла по телефону з ним дуже довго говорити. Ромчик мені все розказував: питав як синочок Лука, чоловік Сурен…розказував мені не просто хто, а і де, і при яких обставинах подарували ту чи іншу іграшку… Розказував що вчили на уроках коли приходила вчитель… Розказував що скоро має приїхати Інеса Анатолівна та вчити його шрифту Брайля. Розказував про Віту, Аню, Дашу, Сашу… Що роблять бабуся.. дідусь…як вони збирали гриби…

 

 А тепер…

 

Віта зі своєю родиною намагаються створювати умови наближенні до Ромчика життя, та він став іншим…

На сьогодні Ромка вже без підгузка ніяк…Він нажаль не розуміє, не відчуває…все рідше встигають дійти до туалету вчасно…Пробують без підгузка, та все, комплект одягу, постіль, одіяло дуже часто…і так 4-5 разів на день…

 

 209 гривень це зарплата опікуна від Держави… Хіба так можливо у 21 столітті…

 

Що в Ромки в думках один Бог знає!!!

 

 

 

 

 

 

  Хто має можливість та бажання підтримати Романа реквізити для надання фінансової допомоги в гривнях на лікування: 

 

Приватбанк:

 

Халамендик Р.А.

 

 

 

Лілія Переходько

+380-097-602-72-44

   lilinika1@gmail.com